Наш земляк
, вихованець хотівського футболу, дебютував у головному дивізіоні національного чемпіонату України в якості асистента арбітра! Маємо пишатися досягненням Тараса, адже він став черговим представником корпусу служителів футбольної феміди в українській прем’єр – лізі, які робили перші кроки в арбітражі саме у Києво – Святошинській лізі. Давайте рахувати… Звісно, арбітри ФІФА Денис Шурман та Микола Балакін, які свого часу вийшли з нашої ліги, бо починали грати в нас (відповідно за «Вишню» Вишневе та Агрокомбінат «Пуща Водиця») і судити наш район. А ще киянин Володимир Новохатній («Софія» Софіївська Борщагівка), львівянин Олександр Шандор («Колос» Чабани). Плюс асистенти арбітра чернігівець Руслан Єрмоленко («Сокіл» Михайлівка Рубежівка), а тепер ще й Тарас Чопілко (ФК «Хотів», «Білокняжич» Іванковичі). Виходить, що свою бригаду з четвертим арбітром та арбітрами VARКиєво – Святошинський районв премєр – лізі вже має!  А на підході ще маємо арбітрів Сергія Задирана, Олександра Титова, асистентів Сергія Наскалова, Василя Остапчука, Кирила Хіміченка, Віктора Аврамчука (перша ліга). Всі вони свого часу працювали на матчах нашого району. Подають великі надії молоді вихованці суддівського корпусу з нашої ліги Максим Мельниченко з Ірпеня та Павло Якименко з Чабанів. Але сьогодні ми хотіли б акцентувати увагу саме на постаті Тараса Чопілка, адже дехто не знає, наскільки багатогранною в футболі є ця молода людина.


32-річний нині киянин, а раніше – хотівчанин, з чернігівським корінням, Тарас Чопілко був асистентом арбітра на прем’єр-ліговому матчі «Ворскла» — ФК «Львів» 8 серпня. Він став його прем’єрою в Українській прем’єр-лізі.  Нагадаємо, що до цього досвідчений асистент арбітра, член комітету арбітрів КОАФ пройшов усі щаблі фахового зростання, починаючи від обласного чемпіонату столичного регіону, в якому він працює вже одинадцять сезонів поспіль. Турнірний актив Тараса на Київщині становить 25 чемпіонатних зустрічей в статусі арбітра та 81 поєдинок у ролі асистента арбітра.Тарас Чопілко став шостим представником Київської області в Українській прем’єр-лізі — після арбітрів Миколи Балакіна, Сергія Бойка та Дениса Шурмана і своїх колег Олександра Дашка і Світлани Грушко.

Довідка прес служби КСРФФ. Тарас Чопілка народився 9 січня 1989 року. За освітою – вчитель фізичного виховання. Закінчив Національний Університет фізичного виховання і спорту України (2011) за спеціальністю: олімпійський та професійний спорт. Досвід роботи: спеціаліст з футболу федерації футболу міста Києва, інструктор з фізичної культури і спорту МДЦ «Артек», викладач та старший викладач кафедри футболу НУФВСУ. Автор кількох наукових праць в царині фізичної культури та спорту. Асистент арбітра з футболу першої категорії, працює в якості арбітра на футбольних матчах з 2009 року. Нині – асистент арбітра Прем’єр – Ліги України. Визнавався кращим асистентом арбітра Київщини в 2013 та 2014 роках. Має диплом «С» тренера з футзалу та футболу. Працював тренером жіночої та чоловічої збірної НУФВСУ з футболу та футзалу. Тренер - переможець ХІ літньої Універсіади України з футболу серед жіночих команд. В Києво – Святошинській лізі виступав за команди ФК «Хотів», «Гостинний Двір» (Вишневе), «Ветеран» (Боярка), нині є гравцем ФК «Білокняжич» (Іванковичі).

До вашої уваги інтерв’ю Тараса Чопілка, яке він дав для офіційного сайту Футбольної Асоціації студентів Києва (публікується без скорочень).   

Ви закінчили НУФВСУ в 2011 році, тобто не так давно Ви були ще самі студентом. Отже добре пам’ятаєте свої студентські роки у найбільш іменитому спортивному університеті країни. Як навчання заважало заняттю спортом, чи навпаки?

- Навчатися в Національному університеті фізичного виховання і спорту України справді було моєю мрією з дитинства. Я розумів, що отримати якісну освіту в сфері спорту і конкретно футболу зможу лише в цьому виші, адже ще займаючись футболом в дитячо-юнацькій спортивній школі вирішив, що хочу назавжди поєднати своє життя з футболом. Звичайно в університеті створені усі умови для успішного поєднання навчання і спортивної діяльності студентів, адже спорт являється нашим профілем. 

Чому саме футзал? Чому цей вид спорту став визначним у Вашому житті?

- Не можна сказати, що в моєму житті зараз є тільки футзал. Я працюю в якості тренера і з аматорською футбольною командою, також працюю арбітром саме в змаганнях з футболу. Просто саме для розвитку футзалу в нашому університеті створені усі необхідні умови – це два спортивних зали для тренувань та проведення матчів, а також кількість студентів футболістів, які хочуть спробувати свої сили саме в цьому виді спорту. Мені доводиться щороку проводити відбір з 40-50-ти першокурсників, які хочуть потрапити до збірної університету з футзалу. Все це в комплексі дає можливість розвивати даний вид спорту в НУФВСУ, а для мене як молодого тренера, умови для розвитку є дуже важливими.

Вже у 2010 році Ви стали викладачем кафедри футболу НУФВСУ. Як Вам вдавалось бути самому молодим спеціалістом і студентом та наділяти знаннями першокурсників?

- Так, справді, ще навчаючись в магістратурі я прийняв групу першокурсників спеціалізації футбол в якості викладача. Але до цього часу у мене уже був хороший досвід роботи, на другому курсі я тренував юнаків в одному з футбольних клубів Києва, які були всього на декілька років молодшими за мене, а також рік пропрацював інструктором зі спорту в МДЦ «Артек». Тому не можу сказати, що у мене виникли складнощі з хлопцями і дівчатами з групи, навпаки, мій перший випуск студентів вважаю дуже успішним, адже близько 90% з тієї групи стали тренерами, або залишилися в футболі. Майже з усіма підтримую контакт, а з деякими навіть співпрацюємо.  

Розкажіть про свої здобутки в якості арбітра. Що для Вас було найважчим в освоєнні цієї нелегкої професії?

- В арбітраж я потрапив знову ж таки завдячуючи університету. Студентів кафедри футболу запрошували спробувати свої сили в цій нелегкій справі. З тридцяти студентів групи, шестеро спробувало себе в якості арбітра, але професійного рівня досягли тільки троє. Небагато бажаючих бути під постійною критикою, а робота арбітра без цього неможлива. Та і не кожному ця діяльність дається, зважаючи на особливості характеру. Це і є найважчим у цій професії.  Уже більше 10 років я займаюся цією справою, і арбітраж для мене має не менше значення, чим робота викладачем чи тренером.

Як тренер студентських команд з футзалу, Ви працювали с дівчатами, а зараз працюєте з чоловічою командою. З ким важче знайти спільну мову та яка специфіка роботи з тими та іншими?

- О так, специфіка справді є… Скажу відразу, що дуже сильно поважаю тренерів чоловіків, які працюють впродовж багатьох років, а інколи навіть десятиліть з жіночими командами, і не важливо, в якому виді спорту. Для мене особисто робота з дівчатами справді була повчальною, адже щоб успішно працювати в такому колективі потрібно бути хорошим психологом. Головною відмінністю між чоловіками і жінками звичайно є емоційність і терплячість. Назавжди запам'ятав один наш матч… Виступаючи на Всеукраїнській універсіаді з футболу в 2013 році, ми в першому своєму матчі перший тайм програли з рахунком 0:3! А матч у підсумку виграли з рахунком 4:3. Дівчата билися до останньої секунди, по-справжньому плакали через удари по ногах від суперниць, але вставали і грали далі. У підсумку ми стали чемпіонами України, а я на все життя запам'ятав терпіння дівчат і їх бажання перемогти, програючи навіть 0:3.

На чому робите акцент у першу чергу під час власного тренувального процесу?

- Працюємо над усіма компонентами гри. Стараємося після кожного матчу попрацювати над помилками, щоб у майбутньому не допускати їх. Головним акцентом звичайно є хороша командна взаємодія гравців як в атаці, так і в обороні.

За ті роки, що Ви очолюєте команди свого університету, які зміни відбулись у студентському футзалі столиці?

Якщо говорити в загальному про студентський футзал, то звичайно динаміка позитивна. ФАСК справді вдалося підняти рівень організації цих змагань на новий рівень. Вища ліга серед чоловічих команд вражає своїм рівнем іконкурентоспроможністю. Звичайно є три явних фаворита змагань кожен рік, але всі інші команди окрім запеклої боротьби між собою, можуть створити проблеми будь-якій команді з верхньої частини таблиці. Кожен втрачений пункт може коштувати команді місця у вищій лізі. А ось щодо жіночого студентського футзалу, то ситуація за останні два роки змінилася на мій погляд в негативному напрямку. Команд стає менше, та і запеклість боротьби за чемпіонство стала слабкішою. В минулому час, коли три команди запекло боролися за золоті медалі.

Які перспективи розвитку студентського футзалу в столиці та в країні загалом, на Вашу думку?

- На мій погляд студентський спорт в цілому повинен входити до структури підготовки спортсменів високої кваліфікації. Адже інколи саме в студентські роки спортсмен починає демонструвати кращі свої результати. Якщо говорити про студентський футзал, то можу однозначно сказати, що він заслуговує більшої уваги. Адже футболісти, які закінчили ДЮСШ, але не потрапили до команди майстрів і вступили до ЗВО, можуть яскраво проявити себе саме в футзалі, маючи хороші для цього задатки та школу.

http://fask.com.ua/interyu/trenerskij-shtab/taras-chopilko-golovnij-aktsent-moyeyi-trenerskoyi-roboti---horosha-komandna-vzayemodiya-gravtsiv-yak-v-atatsi-tak-i-v-oboroni.html

Києво – Святошинська футбольна спільнота вітає Тараса Чопілка з новою висотою в нелегкій кар’єрі арбітра і бажає йому якнайшвидше вийти на міжнародний рівень. Всі передумови у нього для цього є!

Відеогалерея


Спец

АФСК Київ 5-2 МФК Первомайськ

ФК ЦСКА (КиЇв) 0:1 ФК Динамо (Вишневе)

СК Прогрес 1 0 ФК Гостинний Двір

 

Фотогалерея


Контакти


м. Київ пр. Перемоги 126, каб. № 9.

тел.(факс) (044) 284-24-25

E-mail: ksrff@ukr.net

пн - 10:00 - 13:00

ср - 17:00 - 19:00

пт - 17:00 - 19:00


Голова КСРФФ:

Чалий Валерій Іванович

050-161-04-47


Заступник голови:

Карабкін Ярослав Станіславович

063-323-41-94


Секретар:

Карабкіна Каріна Вадимівна

093-209-30-81