Чинний володар кубка та суперкубка Київської області, переможець цьогорічного Меморіалу Чанових «Сокіл» (Михайлівка Рубежівка) офіційно оголосив про ще одне серйозне кадрове підсилення складу. В стан «жовтих соколів» перейшов відомий нападник, вихованець макарівського футболу, Олександр Сухенко, який останні два сезони перебував у якості професіонала і захищав кольори СК «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки. 23-річний Олександр був гравцем ротації, але своїм відношенням до тренувань та доброзичливим характером залишив по собі в «Чайці» гарну славу. На рахунку Олександра 23 матчі у футболці «Чайки» та три забиті голи. В пошуках стабільного місця в основному складі форвард вирішив змінити клуб та перейти в команду, яка вирішує серйозні турнірні завдання в чемпіонаті Київщини та сильній Києво – Святошинській лізі. Як повідомили в «Соколі», Олександра Сухенка вже внесено до заявки клубу. Більше того, новачок вже дебютував за «Сокіл» в офіційному матчі – 1/8 фіналу кубка Києво – Святошинського району проти «Софії-2» і навіть відзначився важливим, переможним, першим голом за нову команду. Головний тренер «Сокола» Олег Самченко високо оцінює потенціал півзахисника та планує використовувати його для зміцнення атакувальної ланки команди, зокрема, на вістрі атаки та в якості флангового хавбека.  В Києво – Святошинському районі добре знають Олександра, адже, крім виступів за «Чайку», він запам’ятався шанувальникам футболу з пристоличного регіону двома яскравими сезонами в складі ФК «Колос» (Мотижин) – команди з рідного селища, що в Макарівському районі. Тоді Сухенко продемонстрував колоритну техніку, пристойні швидкісні якості та неабиякий бомбардирський хист.  Крім виступів за «Колос», у спортивній біографії Олександра є юнацька команда «Лідер» (Петропавлівська Борщагівка) та ФК «Здвиж» (Маковище). В складі останньої Сухенко «засвітився» в першості Київщини. Щоб краще познайомитися з новачком «Сокола», пропонуємо фрагмент інтерв’ю, яке Олександр нещодавно дав прес – службі «Чайки»:  

 

 – Сашко, вітаємо тебе з тим, що в останніх матчах ти є гравцем основного складу. У першому колі та в деяких матчах другого ти навіть на заміну виходив не в кожному матчі. А зараз з’явилася стабільність. З чим це пов’язуєш?

– Дякую за привітання. Напевно з тим, що двоє гравців атакуючого плану пішли з команди, і наш тренер Тарас Іванович Ільницький відпрацьовує зараз нову схему гри. До того ж на початку сезону я не мав належної ігрової практики та кондицій. Напевно, зараз ситуація змінилась на краще. Я вдячний, що до мене є довіра з боку головного тренера.

– А як сам почуваєш себе на полі? Ти зараз в оптимальній формі? Кажуть, набагато важче вписатися в гру команди та проявити себе, коли виходиш виключно на заміну.

– Зараз почуваю себе значно впевненіше, у порівнянні з тим як це було раніше. А якщо згадувати минулий сезон «Чайки», то відчував певний мандраж, коли виходив на поле. Це не дивно, адже тоді я взагалі вперше в житті грав на професійному рівні. Стосовно ігрової форми, то мені важко сказати, перебуваю в найкращих кондиціях я зараз, чи ні. Але головне, що є впевненість у своїх силах та віра в успіх.

– А як взагалі складалася твоя футбольна кар’єра до сьогодення? Де ти грав до «Чайки»? 

– Оскільки родом я з Макарівського району Київської області, то шансів десь заграти майже не було. Втім, коли мені виповнилось вісім років мені пощастило потрапити у київське «Динамо». Проте одна трагічна сторінка в житті перекреслила сподівання на яскраву кар’єру. Певного часу мені не можна було навіть грати, і доки навчався в школі, футбол в моєму житті грав епізодичну роль. Лише років в шістнадцять я став грати на рівні району за команду мого рідного села. А після кількох років гри на тому рівні потрапив у склад однієї команди, яка виступала у першій лізі Київщини. Там у мене непогано виходило, я забив чимало голів. І саме там мене «наздогнав» його величність «випадок». Справа в тому, що президент «Чайки» Олександр Петрович Нігруца побачив мене у грі та запропонував перейти до його клубу, який на той час вже виступав на аматорському всеукраїнському рівні. Так я опинився у «Чайці».

– У минулому сезоні ти забив двічі за «Чайку». Якщо можна, згадай, будь ласка, кому і як ти забивав?

– Дуже добре пам’ятаю ті голи. Перший був у домашній грі проти «Калушу». Я починав гру на лавці запасних, але коли наприкінці першого тайму травму зазнав Навід Насімі – мій конкурент за позицією, Тарас Іванович випустив мене. На той час ми вже програвали 0:1. Коли матч вже добігав кінця, йшла десь 83-тя хвилина, тренер вже збирався мене міняти. Але за мить ми зрівняли – Бартошук підключився по флангу, прострілив у карний майданчик, звідки Сергій Шевчук забив. Тарас Іванович відмінив заміну, чому я потім був дуже радий, адже за дві-три хвилини мені вдалося забити. Ми вибігли у швидку контратаку, і я вперше відзначився на професійному рівні. Емоції, як то кажуть, просто зашкалювали! А другий гол я забив житомирському «Поліссю» також вдома. Але той м’яч був неофіційно анульований для мене, адже я припустився помилки, яка коштувала голу в наші ворота. Тобто, для себе я зіграв «на нуль» у тій грі.

– З того часу, як ти у «Чайці», в команді змінилось декілька тренерів. Якими якостями від попередників відрізняється Тарас Іванович Ільницький?

– На мій погляд, було б некоректно порівнювати якості тренерів, адже я не хочу нікого образити. Кожний з попередників Ільницького мав свої досить сильні якості. Але вони бачили гру дещо по-іншому та були як то кажуть «старої закалки». Щодо Тараса Івановича, то він, я би сказав, тренер сучасного покоління. Під час матчу він повністю занурюється у гру, переймається за результат, емоційно реагує на ті чи інші події у матчі. Така поведінка властива топ-тренерам світового рівня. З точки зору якостей тренера в нього також багато плюсів, але він ще молодий тренер, тому, звичайно, є куди зростати.

– На твою думку, яке реальне місце нашої команди у таблиці, враховуючи якості гравців та їх потенціал?

– Зараз ми поки що сьомі. Це місце, на яке ми напрацювали сьогодні. Якщо брати до уваги гру нашої команди в останніх матчах, то ми заслуговуємо на кращу сходинку у таблиці. За потенціалом у нас одна з найкращих команд Ліги. Ми можемо конкурувати з будь-яким суперником на цьому рівні.

– Гравці нашого майбутнього суперника – «Буковини», на тлі феєричної перемоги над «Вересом», кажуть, що їдуть до Макарова за перемогою. Чого насправді варта чернівецька команда?   

– Це нормально, коли команда їде за перемогою. Ми також у кожному матчі граємо за три очки. І думаю всі інші команди також. «Буковина» – це одна із команд нашої групи, яка може як виграти у будь-якого суперника, так і програти будь-кому. Насправді рівень у Другій лізі такий, що в кожному конкретному матчі може статися все що завгодно. Тут не працює логіка, її взагалі майже немає у футболі. Те що «Буковина» знаходиться нижче нас, але обіграла «Верес», а ми свого часу програли «Вересу», нічого не значить. Тут, умовно кажучи, перемагають сьогодні і зараз, а про все інше – не варто говорити. Ми налаштовані на три очки, не думаю що нам варто чогось боятися. Ми впевнені у власних силах, ніякої недооцінки суперника не буде.

Бажаємо Олександру Сухенку яскраво проявити себе в новій команді і забивати побільше голів, втілюючи на полі свої мрії!

Відеогалерея


Сокіл - Олімп (Дмитрівка) 3:2. Огляд матчу

Нагородження КОФФ - 2019.

Юні соколята-2019: огляд турніру і коментарі учасників

SC Гатне - 20 років

 

Фотогалерея


Контакти


м. Київ пр. Перемоги 126, каб. № 9.

тел.(факс) (044) 284-24-25

E-mail: ksrff@ukr.net

пн - 10:00 - 13:00

ср - 17:00 - 19:00

пт - 17:00 - 19:00


Голова КСРФФ:

Чалий Валерій Іванович

050-161-04-47


Заступник голови:

Карабкін Ярослав Станіславович

063-323-41-94


Секретар:

Карабкіна Каріна Вадимівна

093-209-30-81