Нігерійський нападаючий Еммануель Окодува, який продовжує свою багату футбольну кар’єру, захищаючи кольори нашого «Сокола» з Михайлівки Рубежівки,  розповів  про розбірки з бандитами в Африці, своїх дітей в Англії і про те, як зараз їздить на маршрутці по Києву та грає на першість області. Партнерами Окодуви по "Соколу" в матчах на першість Київської області та Києво-Святошинського району є інженери, менеджери, бізнесмени. Тренер команди Олег Самченко розповів нам, що йому працювати з нігерійцем - одне задоволення: "Я їздив на кубок Макарова, і там грав Омоко Харрисон. Запропонував йому грати за нас - на область. Він погодився. І потім вже Омоко підтягнув Окодуву. Часом кличемо до нас колишніх зірок, відмовляються - "та не хочемо себе ганьбити". А «Еммі» в "Соколі" сподобалося. Що саме? Напевно, підхід. Намагаємося хоч трохи наблизитися до рівня «профі»: у нас і тренування, і стадіон, і м'ячі, і своїм ходом добиратися не треба - замовляємо «маршрутку». Після гри - бутербродики. А після закінчення двотижневого циклу - сауна. З пивом чи без? Хіба що на камені полити безалкогольне, для аромату. Що тримає Окодуву в Україні, не знаю. Навряд чи "Сокіл". Які у нас премії? На ковбасу і на проїзд. Його, правда, звали інші команди області, але він порядний хлопець, нас не залишив. Як на свій вік (34 роки) дуже пристойно грає. Я йому якось показував нарізки голів, які він раніше забивав. І в наступному матчі він забив такий же головою. Приїжджали до Миронівки - з ним там багато людей фотографувалось, пам'ятають ще. А якщо важке тренування, можемо посміятися: "В «Динамо»,  Емма, тебе так не ганяли?".

В’ячеслав Сіренко, другий тренер «Сокола», додає: «Еммануель вже всім все довів своєю яскравою футбольною кар’єрою, але тим не менше, виступаючи за наш аматорський клуб, без будь-якого натяку на «зірковість», приїжджає на всі тренування, працює на рівні з молодими партнерами, і на полі, і в побуті веде себе надзвичайно скромно, підтримує гарний мікроклімат в колективі. У грі ковдру на себе не тягне, одним словом – справжній «профі»! Нам дуже пощастило, що в команді є «Емма» -  вправний виконавець і гарна людина…»  

Довідка прес-служби КСРФФ:

Еммануель Окодува, народився 21 листопада 1983 року в Лагосі, Нігерія, нігерійський футболіст, нападник. Кращий бомбардир чемпіонату України 2005\2006 років, виступав за клуби «Ферст Банк» (Нігерія), «Ворскла» (Полтава), «Арсенал» (Київ), «Металург» (Донецьк), «Шахтар» (Донецьк), «Жерміналь – Беєрсхот» (Бельгія), «Кубань» (Краснодар), «Динамо» (Київ), «Еносіс» (Кіпр). 1 матч за національну збірну Нігерії.

У 2006-му, граючи за київський "Арсенал" на головній арені країни НСК "Олімпійський", Окодува забив 15 голів і розділив звання кращого бомбардира чемпіонату України з "гірником" Брандао. Здавалося, ось тут кар'єра нігерійського футболіста, якому на той момент було 22, як злетить! Але ні в "Шахтарі" Луческу, ні в "Динамо" Сьоміна форвард не показав і малої частини того, що видавав у Грозного за "канонірів". А незабаром і зовсім зник з радарів. Проте він все ще живе тут, в Україні, останні три роки граючи за аматорський клуб "Сокіл" з села Михайлівка-Рубежівка, що під Києвом. Ми навідалася до Окодуви в одну з новобудов на Осокорках (тут він знімає однокімнатну квартиру на 21-му поверсі), щоб дізнатися, чому у нього не склалося в клубах-грандах і чим він займається в свої 34. Еммануель зустрічає  в спортивному костюмі і червоному блайзері. В куточку кухні-студіо бачимо кальян. "Люблю покурити, але до сигарет я байдужий", - говорить Окодува. Коричневий диванчик, навпроти - величезна плазма, де йде повтор матчу МЮ - "Челсі". Але нігерієць відразу уточнив: "Я вболіваю за" Реал" (Мадрид). На стіні - картина з видами Венеції, на куточку якої звисає медаль:" Володар Суперкубка Київської області 2016". Тут же - підкова з іконкою і фото, на якому зображені Юссуф і Окодува, причому Еммануель - з  переляканими очима. "Це я гостював у Айїли в Харкові, коли він грав за" Металіст", і нас там одна дівчина повела в будинок жахів, - розповідає Окодува. - Ох і натерпівся я там страху за ті п'ять хвилин. Ідеш в темряві, і тут на тебе падає скелет. А потім все навколо як захиталося! У мене серце мало не зупинилося. Більше туди ні ногою!". Під акомпанемент коментатора матчу «МЮ»-"Челсі" продовжуємо розмову з нігерійцем. Незважаючи на майже 15 років проживання в нашій країні, відчувається, що спілкування російською дається йому не так легко. Він довго підбирає слова.

- Чим зараз займається Еммануель Окодува?

- Як сказати... Домовляюсь з друзями - хочемо привозити молодих футболістів в Україну. З Нігерії, і не тільки.

- Зарплати в чемпіонаті України вже не ті...

- Але тут можна проявити себе і отримати хорошу пропозицію.

- Але паралельно ти ж і сам граєш в футбол?Чи вже закінчив?

- Ні, поки не збираюся. Граю в футбол тому, що це моє життя. Не можу уявити себе без цієї гри, без цього адреналіну.

- А про тренерську кар'єру не замислюєтеся?

- Не знаю, зараз точно сказати нічого не можу. Можливо пізніше.

- Як тебе занесло в аматорський "Сокіл"?

- Мені запропонував земляк Омоко Харрисон, який грав тоді в цій команді. А там хороший тренер, хороший президент. Так і здружилися. Зрозуміло, чемпіонат Київської області - це не УПЛ. Але тут теж нелегко.

- Чули, ти зараз на лікарняному?

- Так, нещодавно мені зробили операцію на плечі. Воно і зараз болить. Може, на погоду реагує. Такої неприємної травми я навіть в професійній кар'єрі не отримував, а тут, борючись за м'яч,  невдало впав.

- Може, це знак - пора зав'язувати?

- Ні, впевнений, можу грати ще два-три роки. Навіть у вищому дивізіоні. Але туди не кличуть, напевно, думають: "Та, він уже старий".

- У "Соколі" граєш безкоштовно?

- Не зовсім.

- Андрій Воробей, який також виступає в чемпіонаті Київської області за "Десну" з Погребів, каже, що йому премій лише на бензин вистачає.

- Йому добре (сміється). Якщо серйозно, ви ж розумієте, що ми граємо там не заради грошей.

- Президентом "Арсеналу", який ось-ось вийде в УПЛ, недавно став твій колишній одноклубник Івіца Піріч.  Не хотілося б тобі знову стати "каноніром"?

- Може, якщо побачимося, то поговоримо з ним про це. Він був моїм хорошим другом, навіть в одній кімнаті жили.

- З'явилася інформація, що тепер тии - скаут київського "Арсеналу". Це так?

- У нас є певна домовленість про це. Подивимося, як буде далі, чи потрапить команда в прем'єр-лігу. Ніякої конкретики поки немає.

- По ногах у чемпіонаті області сильно б'ють?

- Як і в прем'єр-лізі.

- А обласні поля тобі як?

- Коли на синтетиці граємо - неприємно. Гомілкостопи, коліна болять. Може, якби грали на природному полі, я б і не отримав цю травму. А так впав, а там дуже жорстке покриття ...

- У любителях жовті картки отримуєш?

- Навіть червона була. Суперник сказав дещо на тему мого кольору шкіри. Я у відповідь його штовхнув.

- Тренер "Сокола" розповідав мені, що після матчів гравців команди годують бутербродами.

- Є таке, але я не можу змусити себе поїсти відразу після гри.

- Уболівальники тебе впізнають?

- Так, просять фото, запитують: "Куди пропав?"

- У Facebook я натрапив на пост одного вболівальника. "Їду в маршрутці, - пише він. - Тут піднімаю голову і очам не вірю. Переді мною стоїть Окодува, кращий бомбардир чемпіонату України-2006 року"!

- Ну якщо місто стоїть у пробках, то чому не скористатися маршруткою або метро? Що тут такого? Я звичайна людина. В Європі футболісти теж користуються громадським транспортом. Якщо я зайшов в метро - це якась новина? Я не розумію.

- Ти сказав, що вболіваєш за "Реал". Давно?

- Десь з 2000 року. Часи Рауля, Мор’єнтеса, Редондо, Зідана…

- Улюблений футболіст "Реала"?

- Колись ним був Бекхем.

- "Реал" зіграє в фіналі ЛЧ в Києві!

- Звичайно, постараюся потрапити на стадіон!

- УПЛ зараз дивишся? Хто з гравців тобі імпонує?

- Шапаренко! Коли я тільки побачив, як він вийшов на заміну на 10-15 хвилин, я відразу зрозумів, що це дуже хороший гравець. Може, швидкості йому не вистачає, але він з відмінним пасом. Якщо і далі буде так продовжувати, то стане дуже класним футболістом. Можливо, навіть краще Белькевича!

- Чому сам не заграв в "Динамо"?

- Я заграв би, якби не травма.

- А до того в "Шахтарі" чому не склалося?

- Там багато хороших форвардів тоді було - Агахова, Воробей, Бєлік... Все не тільки від мене залежало, а й від бачення тренера. Луческу давав мені ігровий час, але не так багато, як мені хотілося. Пам'ятаю, я підійшов до нього і сказав, що хочу змінити команду, щоб більше грати. "Почекай, ти будеш грати", - відповів  Луческу. Але я вважав за краще змінити клуб. Хоча мені подобалося в "Шахтарі". Пограти з такими людьми, як Матузалем, Елано, Ферна, Жадсон, дорогого коштує.

- Розкажи, як ти взагалі потрапив в Україну?

- У нас з Патрік Ібанда був спільний агент, з яким ми разом працювали. Він нам запропонував поїхати в Україну. Хоча спочатку ми приїхали в Росію, в самарські "Крилья Совєтов". Але там щось не вийшло, не змогли домовитися. Поїхали в Полтаву.

- Що скажеш про період виступів у Полтаві?

- Нова країна, нові люди, нова мова. Слава Богу, тоді наш тренер Андрій Баль говорив англійською. Наш капітан (Сергій Баланчук) теж добре говорив англійською. Це полегшувало наше завдання, ми комфортно себе почували в команді.

- Чим тобі запам'ятався Вячеслав  Грозний в "Арсеналі"?

- З ним було дуже цікаво. Він любить, коли футболіст намагається імпровізувати, старається. Тоді і помилки прощає. Сам він весь час був у грі, кричав щось з бровки. Пам'ятаю, каже: "У суперника справа швидкий гравець, тому, Емма, сьогодні ти будеш грати лівого захисника". Але, граючи на цій позиції, я в тому сезоні забив десь вісім м'ячів. Зараз, якщо мені скажуть грати зліва в захисті, відповім: "Легко!". Не знаю, мені пощастило з тренерами в кар'єрі. Наприклад,  в "Арсеналі" і з Заваровим було цікаво, і з Барановим. Але з Грозним я провів більше часу. Хороший тренер, з ним у мене ніколи не було конфліктів, він довіряв мені.

- Тоді в "Арсеналі" був сплав молодості та досвіду. Дідівщини не було?

- У нас тоді грали зовсім молоді Олег Гусєв і Омоко, більш досвідчені Кардаш, Кернозенко, Коновалов. Але ні про яку дідівщину мови бути не могло. Атмосфера була дуже хороша.

- В останньому турі сезону 2005/06 ви оформили дубль в матчі з донецьким "Металургом", тим самим зрівнявшись в гонці бомбардирів з Брандао, з яким, в результаті, поділили "золоту бутсу". Був шанс тоді зробити «хет-трик»?

- Цілком. Але тоді я навіть не думав про бомбардирські перегони, адже нам загрожував виліт з вищої ліги. В тому матчі ми повинні були не програти.  Завершили матч з рахунком 2:2 і раділи тому, що зберегли прописку. А про "золоту бутсу" я згадав уже після гри.

- Твоєму  переходу в "Шахтар" передувала скандальна історія. Ти ж тоді вже мав переходити в "Динамо" і не особливо хотів їхати в Донецьк?

- Ні, неправда. Я хотів грати в "Шахтарі", хотів переїхати в Донецьк. Просто спочатку до мене звернулися кияни, ми довго говорили, і тут підключилися "гірники". Безпосередньо зі мною ніхто не говорив, вони знайшли мого друга, з яким ми разом грали в молодіжній збірній Нігерії, запитали, чи не хочу я спробувати себе в "Шахтарі". Я погодився.

- Чи не вважаєш помилкою підписання контракту з "Шахтарем"?

- Ні, абсолютно! Просто потрібно було довше там залишатися, намагатися доводити. Моя помилка в тому, що я поквапився.  Зіграв лише кілька матчів в чемпіонаті, пару ігор провів в кубку і лізі чемпіонів. Шансів було не так багато, але я непогано грав. Інша справа, що не завжди мій стиль гри припадав до душі «Містеру».

- Чим відрізнялися тренування Луческу від роботи з іншими фахівцями?

- У нього були нормальні тренування. Не можу сказати, що важкі. Нормальні, звичайні тренування.

- Бразильці жили відокремлено? Їм дозволялося більше?

- Тоді було багато футболістів з Бразилії в Донецьку. Вони всі дуже добре грали,  класні футболісти. Навіть зараз складно уявити, яким буде "Шахтар" без бразильців. Це традиція "Шахтаря". Вони відпрацьовували на тренуваннях нарівні з усіма, не можна сказати, що Луческу робив їм якісь поблажки.

- Конфлікти між бразильцями і українцями траплялися?

- Ні, коли я грав у "Шахтарі", було все нормально з цим.

- Бразильці часто жартували? Може, розігрували когось?

- Жадсон, однозначно! Ми з ним трохи ближче спілкувалися. Ось він великий жартівник. Хоча там всі любили посміятися. На тренуваннях вони мене підколювали,  я вмів добре поставити корпус, зіграти у відборі, тож вони називали мене «Джемба-Джемба». Пам'ятайте такого камерунця з "МЮ"? Ось бразильці говорили, що я на нього схожий. А взагалі для друзів я – «Еммі» або «Емма»…

- В донецькому "Металурзі" за сезон змінилося три тренери. З ким із них тобі подобалося працювати найбільше?

- Я встиг попрацювати з Йосом Даарденом та Ко Адріансе. Обидва - топові тренери, обидва – з Нідерландів. Адріансе вимагав, щоб всі виглядали однаково, носили одну екіпіровку, аж до шкарпеток і кросівок. Ми повинні були чітко дотримуватися графіка, заходити в ресторан на обід рівно в призначений час і всі разом. Даарден в цьому плані був більш спокійним та прогнозованим.

- Тоді в донецькій команді був справжній інтернаціонал. На атмосфері всередині колективу це якось позначалося?

- Команда тоді була чудова. В ігровому плані багато чого не виходило, але підбір футболістів був прекрасний - українці, африканці, південноамериканці. У нас був гарний український нападник Косирін, грали Зезе, Арістід Бансе, Мендоса. Можливо, просто тренери так і не змогли знайти формулу перемоги.

- Мендоса, Хорді Кройф, Аілтон - якими людьми були ці відомі футболісти?

 - Аїлтона я не застав, а інші -  це хороші хлопці, незважаючи на те, що мали статус «зірок». Кройф пограв у "Манчестер Юнайтед" та "Барселоні", ділився своїм досвідом, був одним з лідерів колективу і допомагав іншим. Мендоса виступав за "Брюгге", це чудовий форвард.

- Ти говорив, що в київському "Динамо" тебе хотів бачити президент. А з головним тренером Юрієм Сьоміним розмова була?

- Так, у нас була розмова. Він мене знав, ми перетиналися в Росії. Доводилося пограти проти його "Локомотива", коли я був гравцем "Кубані". Ми поговорили з Сьоміним, і я поїхав до збірної Нігерії.

- Шансів витіснити з основного складу Мілевського, Шацьких, Бангура  практично не було?

- Були, звичайно. Я ніколи не боявся конкуренції. Просто, як тільки я прийшов в "Динамо", відразу ж отримав дуже серйозну травму. Переніс операцію, довго відновлювався, втратив так багато часу.

- Колектив у "Динамо" був більш дружним, ніж в "Шахтарі"?

- Вони всі професіонали, всюди з повагою ставилися до мене і один до одного. Не можу вибрати якийсь один клуб, мені було комфортно як в "Динамо", так і в "Шахтарі". Сьогодні якщо грають кияни та донеччани, мені складно вибрати, за кого вболівати. Просто сідаю і насолоджуюся футболом.

- У "Бєєрсхоті" ти перетинався в одній команді з такими легендами, як Барт Гоор і  Халілу Фадіга. Цікаві особистості?

 - Бельгійця  погано пам'ятаю, а ось Халілу Фадіга запам'ятався. Гравець збірної Сенегалу, пограв в "Інтері", на чемпіонаті світу. Хороший хлопець, доброзичливий. Але не можу сказати, що ми тісно спілкувалися з ним.

- У кіпрський «АЕК» тебе запрошував Тон Каанен. Ви познайомилися в Україні?

- Так, він запримітив мене, коли працював зі "Сталлю", а я виступав за "Металург". Правда, ми тоді програли в першому турі після зимової паузи в Алчевську з рахунком 0:3.

- У складі національної збірної Нігерії ти провів всього один матч. Розкажи про нього.

 - Мене багато разів викликали в збірну, але, на жаль, зіграв я тільки в одному матчі. Емоції від того завжди приємні, навіть якщо тебе просто викликають в національну команду. У той час в Нігерії була божевільна конкуренція - Нвакво Кану, Дже-Джей Окоча, Джуліус Агахова, Якубу Айєгбені, Окака-Чука. Всі вони грали у великих європейських клубах. Коли ти тренуєшся з такими зірками, спілкуєшся з ними в побуті, отримуєш неоціненний досвід.

- На юнацькому рівні ти частіше виступав за збірну?

- Так, я грав за команду U-17 і за олімпійську збірну U-23. До речі, зі мною тоді на поле часто виходили Калу Уче, колишній гравець "Альмерії", і брати Бабангіда.

- Хто в національній збірній допомагав молодим футболістам?

- Особисто мені дуже допомагав Даніель Амокачі, він тоді ще був асистентом тренера. Це мій перший наставник, ми були давно знайомі. Коли він поруч, я відчував впевненість в собі. В дитинстві я дивився за його грою по телевізору, а тут він став моїм тренером. Я був натхнений, не міг його підвести і завжди віддавався повністю.

- Назви трійку кращих нігерійських футболістів в історії української прем'єр-ліги.

- Айіла Юсуфф, Лакі Ідахор і я (сміється).

- А якщо говорити про збірну Нігерії?

- На даний момент це Віктор Мозес з "Челсі", Мікель Обі, який теж колись грав за "синіх", а також Калу.

- З ким із захисників в чемпіонаті України було найважче грати?

- З бразильцем Родольфо з "Динамо". Це дуже чіпкий, складний футболіст, доставляв масу неприємних емоцій.

- Згадай саму незвичайну тренерську установку в кар’єрі?

- Люблю Грозного. Часто згадуємо з Патріком Ібандою цього тренера. Завжди сміялися з того, як він влаштовував розноси після поразок. Він вміє створити атмосферу в команді. Знає, коли потрібно жартувати, а коли бути серйозним. Як тільки починається робота, все - жарти відкладаються вбік.

- Якось ти обмовився, що у тебе є житло в Лондоні.

- Це правда.

- Поясни, чому тоді живеш в Україні?

- Тому що вона мені, як другий дім. Коли їду з України, починаю відчувати, що мені її не вистачає, і хочеться повернутися.

- Подейкують, у тебе є дружина-українка і спільна з нею дитина ... В соцмережах бачили українську дівчину з прізвищем Окодува і смаглявою дитиною на руках. Це не твоя українська дружина?

- Ні, ні. Вперше від вас таке чую.

- Тоді інша чутка: нібито у тебе в Англії не тільки житло, але і сім'я?

- У мене троє дітей. Всі хлопчики. Але ми зараз не разом. Їм 15, 13, а наймолодшому скоро буде 10 років. Всі займаються футболом. Може, теж стануть гравцями.

- Згадай своє дитинство. Як навчався?

- Англійська мені давалася добре, а ось з математикою були проблеми. Батьки хотіли, щоб я вчився, а не в футбол грав. Мама - викладач, тато - бізнесмен. Як і всі хлопчаки, я мріяв стати футболістом. Грав у футбол з друзями у дворі, в школі. І  сам вирішив, що потрібно продовжувати розвиватися в футболі. А коли я отримав першу зарплату в команді «First Bank», а незабаром виїхав з Нігерії, батьки подумали: "О! Ось це так!".

- Про яку суму йдеться?

- Десь 300 доларів. Купив на них маленький телевізор і магнітофон.

- Сім'я у батьків була велика?

- Ні, у мене тільки дві сестри.

- У "Ворсклі" і "Арсеналі" ти грав разом з камерунцем Патріком Ібандою. Куди він подівся?

- Поїхав на край світу, до Нової Зеландії. У нього зараз нове життя, не пов'язане з футболом.

- А Юссуф де зараз?

- У Нігерії. Ось сьогодні вранці спілкувалися.

- Можеш сказати, до чого за всі ці роки в Україні ти так і не зміг звикнути?

- До всього звик. Навіть до образ на расовому ґрунті. Раніше мене це шокувало.

- Ким би ти став, якби не футбол?

- Міг би спробувати кухарем. Для мене не проблема приготувати рис, спагетті. Поклав м'ясо або рибу з картоплею в духовку - і вже є, під що подивитися з друзями футбол.

- Як щодо спиртного?

- Хіба що трохи. Якби я пив алкоголь так, як кока-колу або фанту, то кожен день був би п'яним. Я дуже люблю солодкі напої. За день можу спокійно випити два літри.

- На українському весіллі бувати доводилося?

- Якось раз, давно.

- У чому відмінності від нігерійського?

- У тому, що в Нігерії ти ніколи не знаєш, скільки прийде друзів твоїх друзів. Якщо чекаєш п’ятсот  гостей, то треба бути готовим до тисячі.

- У тій же Колумбії бути футболістом небезпечно, я маю на увазі вбивство за автогол Ескобара. А в Нігерії?

- На ЧС-2010 Нігерія програла Греції, а Кайта (він грав в "Металісті", "Таврії")  в тому матчі був видалений. Так його біля будинку ледь не вбили. З іншого боку, якби інший наш футболіст Джей-Джей Окоча захотів стати президентом Нігерії, думаю, він виграв би вибори, як Джордж Веа в Ліберії.

- 10 років тому з тобою сталася загадкова історія. Ти запізнився на збори "Динамо", потрапивши в халепу з бандитами в Нігерії. Що тоді сталося?

- Видно, їм хтось дав наводку: забрали машину, речі, паспорт. Там була якась яма на дорозі, може, вони спеціально цю яму і зробили, щоб я перед нею пригальмував. І в цей момент до мого віконця під'їхали хлопці на мотоциклі. Погрожуючи зброєю, змусили відкрити дверцята. Я вирішив: краще попрощатися з авто, ніж з життям. Я був з другом. Вони вчотирьох залізли в салон, нас перемістили назад. Почали питати: "Де гроші? Де гроші?". Віддав їм готівку. Потім ми їхали хвилин 10, поки нас не висадили.

- Скільки у тебе взагалі було машин?

- У Києві дві - Infiniti і Porsche. Та, яку вкрали, теж була Infiniti. На той момент це була машина дружини.

- Зараз у тебе є авто?

- Користуюся таксі. Їдучи в 2011-му грати на Кіпр, я вже не думав, що повернуся сюди. І попросив друга продати машину.

- А до того з нашої дорожньою поліцією стикався?Футболками відкупався?

- Бувало. Навіщо футболками?  Дав 100 гривень - і їдеш далі. Зараз, наскільки знаю, відразу штраф.

- У самого футболки "Шахтаря", "Динамо" залишилися?

- (Емма приносить із спальні свою динамівську футболку з номером 33.) Зараз в "Соколі" у мене десятка. Але показати її не можу. Нам видають форму перед матчем, а після гри забирають. «Шахтарські» футболки? Друзі постійно просили: "Дай, дай!". Все роздарував. Цю (показує на №33) вже не віддам. Нехай хоч щось залишиться на пам'ять.

- Крім футболу, щось по ТБ дивишся?

- Мені подобається програма, яку показують вночі. Як же вона називається... А! "Битва екстрасенсів". А ще люблю дивитися "Міняю жінку". Дуже смішно!

- У твоєму Інстаграмі нещодавно з'явилося фото з форвардом "Шахтаря" Кайоде. Коли зав'язалася ваша дружба?

- Я більше знаю його дружину. Був радий, коли дізнався, що він переходить в "Шахтар". Це дуже швидкий футболіст. Йому потрібна була ігрова практика, дуже хочу, щоб він потрапив на чемпіонат світу.

- Давай складемо символічну збірну партнерів Еммануеля Окодуви?

- З радістю. Місце в воротах моєї збірної займе В'ячеслав Кернозенко. Це відмінний голкіпер, досвідчений, ми з ним в "Арсеналі" грали. Справа в обороні - Віталій Розгон, теж екс-"канонір". Зліва - Івіца Піріч. На місце двох центральних захисників виберу Ассана Ндіайе і Айзека Окоронкво. Це одні з перших африканців в чемпіонаті України, виступали за "Шахтар". У півзахист візьму Патріка Ібанду і Самсона Годвіна. З Патріком ми з часів Полтави знайомі, а з Самсоном лише грали один проти одного. Правий хавбек - Ганнадій Зубов, зліва - Андрій Ярмоленко. Ну, а в нападі два нігерійця - Лакі Ідахор та Джуліус Агахова.

В роботі над інтерв’ю  використані матеріали сайтів https://www.footboom.com

та https://www.segodnya.ua

Відеогалерея


Відкриття стадіона Нептун

Summer Cup - 2018

Summer Cup - 2018

Summer Cup-2018

 

Фотогалерея


Контакти


м. Київ пр. Перемоги 126, каб. № 9.

тел.(факс) (044) 284-24-25

E-mail: ksrff@ukr.net

пн - 10:00 - 13:00

ср - 17:00 - 19:00

пт - 17:00 - 19:00


Голова КСРФФ:

Чалий Валерій Іванович

050-161-04-47


Заступник голови:

Карабкін Ярослав Станіславович

063-323-41-94


Секретар:

Карабкіна Каріна Вадимівна

093-209-30-81